10 заповідей Януша Корчака для батьків
Януш Корчак (літературний псевдонім Гернріха Гольдшміта) – польський дитячий лікар, педагог, письменник громадський діяч. Це приклад Вихователя з великої літери. «Нема дітей – є люди», - у цьому короткому афоризмі Корчака закладений глибинний зміст його педагогічних поглядів. Саме на повазі до особистості дитини Януш побудував систему виховання у заснованому ним «Будинку сиріт». Це була особлива дитяча країна з самоуправлінням, газетою, громадським судом, перед яким, до слова, поставали не лише діти, але й дорослі, які порушили права дітей. Втім найпоширенішим вироком цього суду було прощення…
Гуманним та здатним до прощення Корчак залишався до останніх хвилин життя. Навіть коли у 1942-му його разом із 200 вихованцями та другом і помічницею Стефанією Вільчинською депортували з Варшавського гетто до Треблінки – фашистського табору смерті Умшлагплац… Напередодні вивозу Януш запише у своєму щоденнику про німецького солдата: «Я поливаю квіти. Моя лисина у вікні – така чудова ціль. У нього рушниця. Чому він стоїть спокійно і дивиться? Нема наказу? А можливо, до війни він був сільським учителем, можливо, нотаріусом або двірником на вулицях Лейпцига або офіціантом у Кельні? Що б він зробив, якби я кивнув йому головою, дружньо помахав рукою? Можливо, він і не знає, що все так, як воно є. Він міг приїхати тільки вчора, здалеку…».
Януш Корчак міг врятуватися від смерті. Допомогу йому пропонували неодноразово, і німецькі шанувальники його літературної творчості зокрема… Але видатний педагог йшов зі своїми вихованцями пліч-о-пліч завжди, навіть коли їх привели до газової камери…
Любити дітей, бачити в них світло завжди, не зважаючи ні на що – заповідав Януш Корчак у своїх працях. Пропонуємо читачам www.dity.te.ua корисні поради польського педагога для батьків.
10 заповідей Януша Корчака для батьків
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншій, та – третій, і це необоротний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, то й зійде.
4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному по силам й, будь упевнений, їй воно важке не менше, ніж тобі, а можливо й більше, оскільки в неї немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай велику увагу на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Картай, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
8. Дитина – це не тиран, що заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, що Життя дало тобі на зберігання й розвиток у ній творчого вогню. Це розкріпачена любов матері й батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдачливою, дорослою. Спілкуючись із нею – радій, тому що дитина – це свято, що поки з тобою.