7 грудня - Всесвітній день української хустки.
Полотна відрізок, береги ‒ віночки…
В кольорах веселки в жінки на плечах
Мальви, чорнобривці, братки і дзвіночки ‒
Стільки барв і світла, аж ряснить в очах.
Тажіноча хустка ‒ вроди берегиня,
По куточках рідний калиновий цвіт,
В ній вкраїнка кожна ‒ гордая княгиня,
Що красою здавна славна на весь світ.
Хустка українська ‒ в квітах клаптик гаю,
Мов плахтинка неба, літа світ-розвій,
В ній і свято, й ніжність, сила мого краю,
В ній і віра наша, і розкрилля мрій.
Та простенька хустка – диво з торочками,
Ще з часів тих давніх роду оберіг,
У квітках вишнева, що носила мама,
Що додому звала кожен раз з доріг.
Є в мого народу доля особлива,
Мов тернова хустка з пам’яті долонь.
Йди у світ, вкраїнко, горда і щаслива,
Величчю любові погаси вогонь.
Пропаде хай сила, що несе розруху,
Що в танку кривавім забира синів,
Дай нам, Боже, волі, дай нам сили духу,
Щоб дійти до світлих переможних днів.